Річний цикл розвитку винограду
Річний цикл розвитку виноградної лози
Виноградна рослина проходить великий та малий цикли розвитку. Великий цикл - усі процеси, що відбуваються в ньому протягом усього життя винограду від висівання насіння до його загибелі. Малий цикл - це період життя рослини протягом року. Процеси, що протікають у ньому, викликані зміною пір року та значно залежать від погодних умов. У річному циклі розвитку винограду виділяють два періоди: відносного спокою, коли у рослини не спостерігається помітних змін, і вегетації, протягом якого у виноградної лози можна спостерігати видимі зміни - фази розвитку. Упродовж періоду вегетації винограду виділяють 6 фаз: сокорух, ріст пагонів і суцвіть, цвітіння, ріст ягід, визрівання пагонів і листопад.
1. Сокорух настає, коли температура ґрунту на глибині розміщення основної маси коренів (30-60 см) досягає 7-8°С. Зовнішньою ознакою цієї фази є виділення з ран і різних пошкоджень на рослині рідини (пасоки). Це так званий «плач» винограду. Іноді він переривається у зв’язку з похолоданням, що нерідко буває внаслідок нестійкості весняної погоди. Початок першої фази залежить від температури ґрунту. На ґрунтах, які швидко нагріваються (піщаних, супіщаних) і на теплих схилах «плач» винограду починається раніше, ніж на важких глинистих. Виділяється рідина за своїм вмістом близька до води (1-2 г сухих речовин в 1 л). Її кількість залежить від умов зростання (тип ґрунту, вологість) та підщепи.
У сильно посушливі роки «плач» буває дуже слабким або зовсім не спостерігається. Під час «плачу» у винограду відбувається пересування пластичних речовин з коренів в надземні частини, в основному до бруньок. У цей час лози стають гнучкими, їх легко підв’язувати до опори. «Плач» припиняється після розпускання бруньок з початком росту пагонів, коли молоде листя починає випаровувати вологу. Найважливішими агротехнічними заходами, які необхідно виконувати в період від початку сокоруху до розпускання бруньок, є обрізка кущів якщо вона не була проведена восени, підв’язка лози до дротяної шпалери або стійки.
2. Фаза росту пагонів і суцвіть починається з моменту, коли у бруньок розсунуться прикриваючі їх лусочки та з’являться, розірвавши пушок, зелені кінчики листя, що розпускається. Ця фаза настає наприкінці квітня - травні. Початок розпускання бруньок залежить насамперед від температури повітря, а також від сорту та стану куща. У американських видів і підщепних сортів бруньки розпускаються при встановленні стійкої середньодобової температури повітря близько 8°С, а у сортів європейсько-західноазіатської групи при 10°С (9...+12°). Різниця в термінах розпускання бруньок між сортами європейського виду незначна. У різні роки вона коливається від 4 до 10 днів.
У деяких сортів пізніше розпускання бруньок є їх біологічною особливістю. Розпускання бруньок може бути дружним, коли одночасно розпускається велика частина бруньок на кущі або, навпаки, уповільненим, коли одні бруньки розкриті, а у інших ще не з’явилися кінчики молодих листків. Залежить це насамперед від температури повітря (дружне та швидке розпускання бруньок спостерігається, коли встановлюється стійка середньодобова температура повітря вища за 16°С), а також від того, як перезимували вічка. При несприятливих умовах зимівлі, коли може загинути значна кількість основних бруньок, розпускання вічок затримується, доки належним чином не розвинуться замінні бруньки. Це явище часто спостерігається у сортів, бруньки яких легко пошкоджуються в період зимівлі (сорти східної групи). У період від розпускання бруньок до початку цвітіння спостерігається швидкий ріст пагонів (6-8, а іноді і 10 см на добу) та коріння. До початку цвітіння нижні листки досягають нормальної для сорту величини.
У другій фазі з’являються суцвіття. У пазухах листків починають закладатися бруньки. У зв’язку з посиленим ростом пагонів, листя, суцвіть і коренів витрачається велика кількість поживних речовин і, хоча в цей період листя посилено асимілює, кількість їх у лозі зменшується. Тривалість періоду від розпускання бруньок до цвітіння залежить від сорту та погодних умов. Для більшості сортів винограду він триває в межах 40-50 днів.
3. Цвітіння. Терміни цвітіння залежать від умов розвитку рослини після настання другої фази, головним чином від температури. Зазвичай сорти, які раніше почали розвиватися навесні, зацвітають раніше, ніж сорти, у яких бруньки розпустилися пізніше. На пагоні насамперед зацвітають нижні суцвіття, а в окремому суцвітті - квітки, що знаходяться у його основи.
Залежно від умов (місця розташування виноградника, температури) цвітіння триває 5-14 днів. Починається воно рано вранці (в 6-7 годин), досягає максимуму до 9 години, до 10-11 годин помітно слабшає. Отже, запилення квіток (при виведенні нових сортів, штучному запиленні) необхідно здійснювати у ранкові години.
До початку цвітіння ріст пагонів досягає максимуму. Інтенсивність асиміляції продовжує наростати і у багатьох сортів досягає найбільшої за вегетацію величини. У пагонах в цей час накопичується максимальна кількість пластичних речовин. У зв’язку з цим погодні умови (головним чином температурні) у червні, коли у виноградарських районах України спостерігається цвітіння винограду, мають велике значення для подальшого накопичення цукрів у ягодах. Чим тепліший червень, тим більшу цукристість винограду можна очікувати. Погодні умови червня впливають і на урожай майбутнього року, оскільки в цей час у багатьох сортів відбувається інтенсивна закладка та формування перших ембріональних суцвіть. Ось чому ретельний догляд за кущами в період, що передує цвітінню, - виламування непотрібних пагонів, підв’язка, видалення підщепної порослі - вкрай необхідний для отримання високого урожаю гарної якості.
Під час цвітіння необхідно уважно стежити за появою хвороби, особливо небезпечною в цей час для суцвіть - мільдью. Необхідно також стежити за тим, щоб зелені пагони були своєчасно підв’язані (проводиться друге або третє підв’язування). Слід уникати в цей час поливів, щоб не викликати зниження температури.
4. Ріст ягід. У цій фазі спостерігається зростання зав’язей та збільшення ягід в об’ємі до нормальних для сорту розмірів. До початку цієї фази ріст пагонів у довжину сповільнюється, відбувається їх потовщення. Листова поверхня на кущі досягає найбільших розмірів. Коли ягоди досягнуть 4-4,5 мм в діаметрі, вони повністю вкриваються восковим нальотом (пруїном). З цього моменту припиняється небезпека пошкодження ягід мільдью, оскільки збудник цієї хвороби може проникати в ягоди виключно через продихи.
5. Дозрівання ягід. На початку фази виноград містить дуже мало цукру та має дуже високу кислотність, потім у порівняно короткий термін (приблизно два тижні) різко підвищується вміст цукрів у ягодах, що досягає в окремих сортів половини та більше їх кількості при кондиційній зрілості винограду. Одночасно спостерігається настільки ж різке зниження кислотності. «Стрибок» у цукронакопиченні, що спостерігається в усіх сортів пов’язують з використанням запасів пластичних речовин, накопичених рослиною у попередні періоди. Звідси випливає, наскільки важливо створити умови для гарного розвитку виноградного куща у початкові періоди його вегетації.
Необхідно стежити за появою такої хвороби, як оїдіум, яка уражає виноградники у багатьох районах України, та своєчасно застосовувати відповідні заходи захисту. Особливо слід дбати про те, щоб у достатній кількості забезпечити кущі вологою та поживними речовинами, тому що від цього залежать розмір і якість урожаю не тільки поточного, але й майбутнього року, оскільки в цей час триває закладка та формування суцвіть в зимуючих вічках.
6. Визрівання пагонів і листопад. До настання цієї фази закінчується ріст пагонів. Відбувається їх визрівання. Сутність цього процесу полягає у підготовці рослини до зими. У пагонах підвищується вміст запасних поживних речовин (головним чином крохмалю). Визріла частина пагона забарвлюється у жовтувато-коричневий колір з різними відтінками залежно від сорту. Діяльність листя переривається наступаючими осінніми заморозками. Природній листопад спостерігається лише у дуже рідкісні роки та в дуже небагатьох районах (наприклад, на Південному березі Криму). У цей період на виноградниках глибоко переорюють або перекопують ґрунт у міжряддях і вносять органічні добрива, заготовляють лозу для розмноження, готують кущі до укривання на зиму.
Залежно від географічних умов, місця розташування виноградника (схили різних експозицій), а також агротехніки, що застосовується (формування куща, внесення добрив, тощо) окремі фази у одних і тих же сортів наступають у різний час та протікають у неоднакові терміни.
